Різдвяне послання єпископів Стрийської єпархії

Всесвітлішим та всечеснішим отцям, преподобним ченцям і черницям, улюбленим братам і сестрам Стрийської єпархіальної спільноти

Христос Рождається! Славімо Його!

Дорогі у Христі!

Минув ще один рік і ми знову стаємо разом перед Різдвяним таїнством, бо те, що започаткувалось у Вифлеємі більше двох тисяч років тому, триває й надалі. Історичність події Різдва Божого Сина сягає поза свої часові межі та стає для кожної людини постійним випробуванням її відваги прийняти у своє життя Божий проект спасіння, є буттєвим запрошенням до знову об'явлення її власної людської гідності.

Особливість різдвяної ночі полягає в усвідомленні дійсності, що це сам Господь перший виходить нам назустріч. Тому, кожен раз звістка про народження Сина Божого, власною, нездоланною силою наповнює наше серце неземною радістю, бо дотикається найсокровенніших, вкладених у нас Творцем та нами ще не до кінця усвідомлених, палких прагнень: Христове Різдво відкриває перед нами брами неба, бо у ньому є скрита тайна нашого покликання, освячення та відкуплення.

Зміст таїнства Різдва Христа Богочоловіка винятково виклав св. Іван Богослов: «І Слово стало тілом, і оселилося між нами...» (Ів.1.14).

Господь є вірним своєму Слову, яким ще на початку історії світу ствердив своє милосердне відношення до людини. Одвічне походження Христа знаходиться в Отці, Він є Сином в повному і неповторному значенні. Як ствердження Божої вірності людині, у Вифлеємському вертепі Син-Слово приймає людську природу, втілюється в часі, щоб час людства відкрити для Божої вічності.

Своїм народженням Христос приносить у світ новий початок, сам стає остаточним Словом, об'явленням безконечно доброго Бога-Любові, Бога, який є для людини єдиним Відкупителем, і який для цього долає всі перешкоди, аж до смерті і пекла. Через материнство Діви Марії, Божий Син запевнює правдивість свого тіла, у якому він помре на хресті і воскресне з мертвих, щоб так раз і назавжди вступити у історію людства, зробивши її історією спасіння.

Сьогодні в нашому особистому та релігійно-суспільному житті лунає багато слів, які однак не здатні статися дійсністю, бо їм бракує духа любові, милосердя і відповідальності - того, що ожививляло першу зустріч людини з втіленим Отчим Словом.

Цей різдвяний бого-людський діалог сам по собі є покликанням людини до великого паломництва віри, головною метою якого є зустріч з Безтілесним, який вифлеємської ночі облекається в тіло; з Тим, хто будучи Безсмертним, в убогому вертепі приймає смертельність.

Для свого приходу на світ Господь вибирає сповнені непорочною любов'ю обійми спільноти Пресвятої Родини, стверджуючи цим, що людське подружжя має божественне покликання бути скарбницею правдивої любові та колискою нового життя, відкритого на зарядження Божого Провидіння.

Втілення є радикальним Божим сходженням у світ людського гріха, трагедій та смерті. Бог у Христі приймає людську природу разом з усією її нужденністю: стає Богом потребуючим і відказаним на нашу доброту та милосердя. І це не так задля себе, але для того, щоб розбудити в людях все найблагородніше для пошани людської гідності та великодушної і безкорисної солідарності у взаємності між самими людьми.

Різдвяної ночі пастушки були покликані ангелами йти у Вифлеєм та знайти новонароджене немовля, тож повіривши, вони сподобились благодаті першими привітати втілене Боже Слово.

Мудреці, ведені вифлеємською зіркою паломники зі сходу, теж відчувають себе покликаними привітати Царя царів та принести йому достойні дари: золото, як знак нетлінної чистоти душі, здатної любити «понад усе», ладан, як символ молитви, цілопальної жертви і самопосвяти, та миро – як символ співстраждання.

Спільним для пастушків з Різдвяної ночі та мудреців зі сходу було те, що вони «чували». Були чуйні до всього, що творило їхнє життя, і серед його обставин відкрили присутність Бога, котрий кличе. У вертепі Господь дає їм пізнати себе таким, яким є. І вершиною цього пізнання була надзвичайна новизна: це був Бог, який з безмежної любові до людей присвоїв собі всю трагедію їх буття, став подібним людині у всьому, щоб ніхто з живучих на землі не міг твердити, що Він є для нього далеким і недоступним.

Зустріч з таким Богом є наслідком прийнятого покликання, але наслідком зустрічі з Ним, є також особисте і відповідальне послання: своїм життям вносити в кожен момент історії людства об'явлення Бога, який є Богом миру, справедливості та милосердя.

Сьогодні до вифлеємських ясел приходять різні люди. Одні приходять з побожності, інші - зі звички чи цікавості або у пошуку сенсації. Але чи є такі, хто б великодушно дозволив сьогодні втілитися Божому Слову у просторі власного життя? Це рішення не є легким, бо потрібно відати до диспозиції Богу себе самого. Він буде там Господарем, а я буду Його слугою. Легше, звичайно, скласти поклін, жертвувати дари, відспівати коляди... і залишити Боже Дитя в яслах, замкнувшись самому у своєму помешканні. Забрати ж Христа і повернутись до свого дому разом із ним – це рішення, яке вимагає відваги віри. Мало вибраних не тому, що Бог строгий у виборі, не тому, що Він мало кого знаходить гідним себе, а тому, що мало хто знаходить Бога гідним того, щоб поступитись Йому своїм місцем у власному житті.

Відкрити новонародженому Христу Спасителеві своє серце, дати Йому у власність своє життя - означає самому стати Його помічною рукою для всіх: Божим благословенням для тих, хто Бога взиває, та Божим змилуванням для тих, в кому або через кого Він терпить.

Для сучасної людини, яка задихається в атмосфері суспільства, здевастованого корупцією, егоїзмом та лицемірством, зраненій війною та непевністю у завтрашньому дні, вифлеємський вертеп є тим місцем, де вона може віднайти справжній зміст і послання для свого життя.

Таїнство Христового Різдва нам об'являє, що єдиним простором в усьому світі, де Богу любо перебувати, і єдиним, милим Богові багатством є любов. Тому ні матеріальні багатства, ні мудрість, ні суспільна роль, як і все інше, не мають жодної вартості, якщо у них забракне любові. Любов є правдивим «хлібом» людського життя, єдиною дійсністю, у якій єднається Божественне і людське, а тому здатною подолати навіть смерть.

В часі святої Різдвяної ночі людство стає свідком сповнення Господньої обітниці та об'явлення Таїнства Божої любові – народження Ісуса Христа, через якого кожній людині є запевнено надію на спасіння. Від цієї спасительної миті вже приходить 2016 рік, проголошений Святішим Отцем ювілейним Роком Божого Милосердя. Це Милосердя, у якому відкривається правда і краса Божого обличчя є дароване нам і цілому людству в особі Вифлеємського Дитятка. Тож сьогодні, в особливий спосіб засилаємо молитви до новонародженого Спасителя за усіх Вас, дорогі в Христі браття і сестри, щоб Він обіймами своєї любові наповнив Ваше життя повнотою радості та утверджував у правдивому свідченні віри. Нехай Небесний Отець, який втіленням свого Сина-Слова започаткував обнову всього людства, у своєму безконечному милосерді щедро обдаровує Вас своїм миром та через Вашу доброту, через Ваше цілюще слово мудрості та милосердне серце, наповнює цією спасительною дійсністю нашу Батьківщину Україну, увесь світ та кожного, хто живе поруч з Вами.

Бажаємо Вам радісних Різдвяних свят та благословенного, щасливого Нового 2016 Року Божого!

Христос Рождається! Славімо Його!

З Архиєрейським благословенням,

вл. Тарас Сеньків, О.М.,
Єпарх Стрийський

вл. Богдан Манишин,
Єпископ-помічник

Дано в м. Стрию,
при Катедральному храмі Успіння Пресвятої Богородиці,
у Передсвяття Різдва Христового,
у день святого священномученика Ігнатія Богоносця,
2 січня 2016 року Божого