Семінар для військових та медичних капеланів

1-2 травня у Брюховичах у Василіанському монастирі   відбулася зустріч капеланів з усієї України. Ця зустріч мала дуже важливу мету. Адже в основу було покладено ознайомлення священнослужителів як саме вони повинні взяти під свою опіку людей, які  зазнали посттравматичного стресового розладу. На жаль, таких людей зараз є чимало, і їх стає дедалі більше. Бо проблема не лише в тих, хто пережив майдан, але й у тих людей, які зараз в Криму, або приїжджають з Криму, люди, які зараз перебувають на сході України, і звичайні цивільні, військові, і медичні працівники. Це нагода розпочати певний шлях ознайомлення з проблемою посттравматичного стресового розладу для того, що розвинути у священиків як душпастирів компетенцію в цьому питанні.

На семінарі були присутні медичні капелани, координатори руху тверезості, військові капелани, соціальні працівники Карітас, члени патріаршого товариства у Києві. З Городка у цьому заході взяли участь о. Михайло Греділь військовий капелан та о. Богдан   Модла капелан Городоцької районної лікарні.

Це перша з серії зустрічей. Перед якою поставлено завдання зробити священиків експертами в питаннях посттравматичного стресового розладу і у вирішенні цих проблем.

Навчання проводили фахівці із за кордону, які спеціалізуються на питаннях ненасильницької діяльності - пан Дюк та  пан Карл. Карл приїхав з Данії і працює для поліції, яка займається встановленням справедливості. Основне його завдання: зцілення людей, примирення тих людей, які стали жертвами насильства. Також він має кваліфікацію спеціаліста, який займається питаннями не насильства. Пан Карл вже двічі бував в Україні до цього. Перший раз - на майдані, під час усіх цих подій, де мав безпосередню можливість побачити, як все відбувається насправді.

Пан Дюк  проживає зараз у США. Він також як і Карл спеціалізується на питаннях про не насильницький шлях. Він працює у різних країнах світу, і тих територіях, де відбуваються конфлікти і конфліктні ситуації. Працює з тими людьми, які стали жертвами насильства або які самі вчинили насильство.

Для початку розглянули основи не насильницької комунікації, розповіли, як знання можна застосувати на практиці, обговорили події на майдані. Розглянули позицію зі сторони пресувальників і  зі сторони "Беркуту".

Присутніх цікавило дуже багато питань, але в першу чергу такі:  потреби жертви після насильства, яку священики можуть дати допомогу, місце прощення, як вберегтися від вигоряння, що казати родинам, а особливо вдовам, які втрати близьких на майдані, як вийти на контакт до людини, як виключити агресію з життя, як знайти шляхи до примирення, як працювати з людьми, які виконували накази стріляти, вбивати, як сіяти мир, якщо зараз в країні є агресор. Впродовж цих двох днів вони мали змогу обговорити це все детально і знайти відповіді.

Також наголошувалось на ідеї не насильницької комунікації. Детально розглядали посттравматичний стресовий розлад, роз’яснювали суть цього розладу. І що потрібно робити, щоб не опинитися на шляху насильства.

 Мирослава Прокопюк